Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» висвітлює проблеми трансформації російського суспільства під впливом медіатехнологій.
На початку 2000-х років автор працював у Москві журналістом і телевізійним продюсером та мав можливість спостерігати за творенням глобальних медіасимулякрів.
У книзі змальований феномен російського телебачення як механізм, що впливає на політичні тренди, історію країни та свідомість громадян.
—❖—
«Нічого правдивого й усе можливе», як і кожна справжня книжкова віха, має кілька рівнів прочитання, кілька контекстів, у кожному з яких свої культурні коди доступу, реалії і персонажі. По-перше, це книжка автобіографічна: постать Пітера виростає з недосвідченого молодого журналіста у справжнього стріляного горобця пера і камери. По-друге, це книжка про Росію в певній часовій перспективі: від Росії малої брехні до Росії, збудованої на повній і безповоротній відносності сенсів, де сказане й написане не важить уже зовсім нічого. По-третє, це книжка про антропологічний експеримент, у якому люди ніколи не є самими собою, а завжди грають когось іншого, володіють кількома ідентичностями. Книжка Померанцева насправді — про катастрофу, яка є в людях, між людьми і яка ще попереду.
Андрій Бондар, український поет, публіцист, перекладач
—❖—
Ці оповідання — спогади про Москву «нульових» — написано від першої особи, але це не збірка, а цілісний твір у трьох діях. Це могла б бути поема (алюзія до Дантової «Божественної комедії») чи, наприклад, опера. Так чи так ідеться про подорож пеклом, про втрату обрисів реальности, запаморочення та западання світу в темряву.
З рецензії Оксани Форостини, «Критика»
—❖ —
Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» створена мовою та образами, яких ви точно не зможете забути. Світ, який змальовує автор, — унікальний. На зміну комунізмові з його інформаційним дефіцитом до Росії прийшла нова ідеологія — розважальне телебачення. Воно замінило справжню політику, економіку, дипломатію і людські взаємини. Герої, яких воно створило, реальніші від людей з вулиці. Сучасна Росія — це «Шоу Трумена», де героями є 140 мільйонів осіб, але вони ще не знають, що кожне шоу має фінал.
Євген Федченко, Директор Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія», співзасновник StopFake
Дей про Хозяин Волшебной Лавки
14 06
Не понравилось. Сопливо. К тому же идея Алекса Ключевского "Частный детектив второго ранга". И вот у Ключевского понравилось.
Barbud про В третий час после Полудня
13 06
Я читал АБС, я читал "Факап", но все равно понять, о чем речь, сложно - как будто серию с середины читать взялся. Впрочем, написано неплохо.
mysevra про Крук: Силвервид-роуд [сборник litres] (Ужасы, Научная фантастика)
13 06
Истории неплохие, есть довольно оригинальные сюжеты. Но в целом осталось не то приятно-жуткое, холодящее впечатление, а ощущение какой-то гадливости, что ли. Нет, не мой автор. Оценка: неплохо
mysevra про Водовозова: На заре жизни (Биографии и Мемуары)
13 06
Да уж, меня, когда-то имевшую представление о быте дворянских семей из книг Толстого, Тургенева, Аксакова и тому подобных идеализированных произведений, в своё время изрядно шокировали мемуары современниц этого периода. Это ……… Оценка: отлично!
Олег Макаров. про Вадим Владимирович Чинцов
13 06
Автор фантастический совкодрочер, иначе не назовёшь. Если "любой ценой вернуть СССР" — не ваша мечта, лучше никакие его поделки не читать.