Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» висвітлює проблеми трансформації російського суспільства під впливом медіатехнологій.
На початку 2000-х років автор працював у Москві журналістом і телевізійним продюсером та мав можливість спостерігати за творенням глобальних медіасимулякрів.
У книзі змальований феномен російського телебачення як механізм, що впливає на політичні тренди, історію країни та свідомість громадян.
—❖—
«Нічого правдивого й усе можливе», як і кожна справжня книжкова віха, має кілька рівнів прочитання, кілька контекстів, у кожному з яких свої культурні коди доступу, реалії і персонажі. По-перше, це книжка автобіографічна: постать Пітера виростає з недосвідченого молодого журналіста у справжнього стріляного горобця пера і камери. По-друге, це книжка про Росію в певній часовій перспективі: від Росії малої брехні до Росії, збудованої на повній і безповоротній відносності сенсів, де сказане й написане не важить уже зовсім нічого. По-третє, це книжка про антропологічний експеримент, у якому люди ніколи не є самими собою, а завжди грають когось іншого, володіють кількома ідентичностями. Книжка Померанцева насправді — про катастрофу, яка є в людях, між людьми і яка ще попереду.
Андрій Бондар, український поет, публіцист, перекладач
—❖—
Ці оповідання — спогади про Москву «нульових» — написано від першої особи, але це не збірка, а цілісний твір у трьох діях. Це могла б бути поема (алюзія до Дантової «Божественної комедії») чи, наприклад, опера. Так чи так ідеться про подорож пеклом, про втрату обрисів реальности, запаморочення та западання світу в темряву.
З рецензії Оксани Форостини, «Критика»
—❖ —
Книжка Пітера Померанцева «Нічого правдивого й усе можливе» створена мовою та образами, яких ви точно не зможете забути. Світ, який змальовує автор, — унікальний. На зміну комунізмові з його інформаційним дефіцитом до Росії прийшла нова ідеологія — розважальне телебачення. Воно замінило справжню політику, економіку, дипломатію і людські взаємини. Герої, яких воно створило, реальніші від людей з вулиці. Сучасна Росія — це «Шоу Трумена», де героями є 140 мільйонів осіб, але вони ще не знають, що кожне шоу має фінал.
Євген Федченко, Директор Могилянської школи журналістики Національного університету «Києво-Могилянська академія», співзасновник StopFake
Олег Макаров. про Повар
14 03
Отлично же. Какой-то Макс Фрай прямо даже местами. И написано хорошо, и герои объёмные, и авторы почти не переигрывают
Stager про Валин: Развод по-шпионски (Героическая фантастика, Фэнтези)
13 03
Я наконец понял, что меня раздражает в последних книгах автора. В самом начале в произведениях были как бы положительные герои. Ну, умные, добрые, честные...
В конце - всё по культурному, по-европейски: все одинаковое ……… Оценка: неплохо
Олег Макаров. про Бывает и хуже?
12 03
Как будто дубль книги “Двадцать два несчастья”
авторов Д.Сугралинов, А. Фонд
Ну прямо очень похоже, и написано так же неуклюже. И ту я тоже не дочитал, бросил
Sello про Кавабата: Тысячекрылый журавль (Современная проза)
11 03
Очень многоплановое произведение, в котором, как это свойственно вообще японской литературе, через пунктирное вырисовывание характеров героев, противопоставляются красота и уродство, красота живая, полная переживаний (Оота ……… Оценка: отлично!
Barbud про Смолин: Ван Ван из Чайны 4 (Социальная фантастика, Попаданцы, Самиздат, сетевая литература)
08 03
Первые три части были более-менее читабельны, на четвертой я сломался. Смрадным потоком попёрло политиканство, рассуждения о патриотизме, охаивание тех, кто не разделяет идеи этого самого китайского патриотизма и т.д. Читать дальше не вижу смысла. Оценка: нечитаемо